Чи є зброя, надрукована на 3D-принтері, чимось, що має нас турбувати? Ми розглянемо новини, факти, історію та правову ситуацію навколо цієї суперечливої зброї.

Настільний 3D-друк загалом вважається нешкідливою практикою та перспективною технологією. Але що станеться, якщо ви зможете швидко, тихо й легко надрукувати ключові компоненти зброї у спальні чи гаражі?

Це питання є дуже суперечливим і викликає палкі дискусії по всьому інтернету, у медіа та політичних колах, починаючи ще з початку 2010-х років і зародження буму 3D-друку.

Початківці у сфері самостійного виготовлення зброї схильні називати це «медійною істерією» та відкидають будь-які побоювання, стверджуючи, що зброя, надрукована на 3D-принтері, є сферою ентузіастів: її надто складно виготовити й вона надто ненадійна, щоб потрапити до рук злочинців. Натомість дедалі більше статей вказують на розвиток технології протягом років, повторювані епізоди насильства, пов’язані зі зброєю, надрукованою на 3D-принтері, а також питання її відстежуваності та регулювання.

Під час розгляду цієї теми необхідно враховувати технічні, соціальні, політичні та правові аспекти. Ця стаття містить огляд теми зброї, надрукованої на 3D-принтері, і представляє її історію, ключові події, спільноти, культури та аспекти, які роблять це питання актуальним і складним.

ІСТОРІЯ

Саморобна зброя

На зображенні: саморобний пістолет, конфіскований шведською поліцією. Імовірно, цей пістолет був виготовлений «Ljugas-Andersson» і продавався поштою між 1900 та 1940 роками.

Історія саморобної зброї сягає часів винайдення самих традиційних видів зброї. Від винайдення пороху імпровізовані копії звичайної зброї та предмети, які лише віддалено нагадували пістолети, виготовлялися зі сміття й перероблених матеріалів. У новітній історії зброя такого типу використовувалася повстанськими групами в озброєних партизанських конфліктах під час Другої світової війни, а нещодавно — повстанськими силами в Іраку, Сирії та Ємені. Після Другої світової війни у США набули поширення примітивні види зброї, відомі як «zip guns» — прості конструкції з дерев’яними руків’ями, гумовими стрічками замість спускових гачків і слабкими трубками.

Сьогодні інтернет спрощує обмін інструкціями та кресленнями для виготовлення саморобної зброї. Він зміцнив уже потужну збройову культуру, особливо у США, і відкрив шлях до нових та винахідливих способів створення зброї у власному гаражі без потреби в чомусь більшому, ніж базові технічні навички та кілька столярних інструментів.

Поява домашнього 3D-друку застала палку спільноту виробників зброї готовою скористатися цією технологією.

ПОЯВА 3D-ДРУКУ

На зображенні: зображення Liberator від Defence Distributed на першій шпальті газети New York Post, 6 травня 2013 року.

У міру того як 3D-друк ставав популярнішим на початку XXI століття, а настільні 3D-принтери — доступнішими, для ентузіастів самостійного виготовлення відкривалися нові можливості. Приватні власники перших 3D-принтерів могли отримувати доступ до CAD-файлів і друкувати прості об’єкти з різних видів пластику. У цій новій хвилі 3D-друкованих виробів почали з’являтися перші моделі зброї та її полімерних компонентів. Однак до 2013 року цього не відбувалося — саме тоді вперше з’явився повністю функціональний 3D-друкований револьвер, відомий як Liberator.

Liberator — однозарядний полімерний пістолет, створений Коді Вілсономом, засновником компанії Defense Distributed, і опублікований у травні 2013 року в репозиторії файлів з відкритим кодом компанії DefCad. Публікація зброї стала реакцією на видалення креслень зброї з популярного репозиторію 3D-моделей компанії Makerbot Industries — Thingiverse — наприкінці 2012 року.

На зображенні: зброя Liberator, розроблена компанією Defence Distributed.

Усього через два дні після публікації Державний департамент США видалив файли з мережі, посилаючись на порушення ITAR (International Traffic in Arms Regulations) — тобто на те, що публікація файлів була рівнозначною несанкціонованому експорту зброї.

Того самого року, коли зброя Liberator викликала палку дискусію про 3D-друковану зброю, компанія Solid Concepts надрукувала те, що вважається першою промислово виготовленою зброєю. Зброю виготовлено з Inconel за допомогою процесу DMLS (Direct Metal Laser Sintering), і вона називається 1911 DMLS. Це копія моделі Colt Government Model 1911.

На зображенні: пістолет 1911, надрукований компанією Solid Concepts.

У 2015 році Вілсон подав до суду на уряд Сполучених Штатів, звинувативши його в порушенні цим кроком його прав за Першою поправкою до Конституції. У 2018 році він переміг. Відтоді компанія Defense Distributed зосереджується переважно на фрезеруванні з ЧПК та своєму продукті Ghost Gunner.

Натхненні Вілсоном, з’явилися кілька груп, які відстоюють ті самі ідеали та діляться проєктами 3D-друкованої зброї на форумах і в соціальних мережах. Такі групи, як Deterrence Dispensed і Fosscad, створюють спільноти з тисячами учасників, які публікують нові та вдосконалені проєкти зброї, зокрема пістолетів-кулеметів і гвинтівок. Від простого однозарядного Liberator сьогодні можна перейти до друку напівавтоматичної зброї, такої як FGC-9 (Fuck Gun Control-9) від Deterrence Dispensed або Scz0rpion від Are We Cool Yet.

У 2021 році в руках партизанських бійців у М’янмі помітили вдосконалені й надійні конструкції, як-от FGC-9, що, ймовірно, робить цю зброю першою 3D-друкованою зброєю, використаною в озброєному конфлікті.

ПРОМИСЛОВЕ ТА ВІЙСЬКОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ

На зображенні: 3D-друкований гранатомет RAMBO.

Як і багато інших виробничих галузей, збройна та військово-технічна промисловість скористалася перевагами адитивного виробництва. Нерідко можна виявити, що зброя, виготовлена основними виробниками, містить компоненти, вироблені за допомогою промислових систем адитивного виробництва.

Окрім традиційного виробництва, 3D-друк відіграє певну роль і в польових та інших «активних» умовах.

У 2019 році армія США експериментувала з 3D-друкованою системою гранатомета під назвою RAMBO (Rapid Additively Manufactured Ballistic Ordnance). RAMBO стріляє 40-міліметровими гранатами, надрукованими на 3D-принтері, створений за зразком армійського гранатомета M203 і демонструє, як швидке локалізоване виробництво могло б замінити або доповнити традиційні ланцюги постачання.

COVID-19: (Короткочасний) дефіцит і попит

Під час пандемії COVID-19 вважалося, що кількість людей, залучених до виготовлення власної зброї у США, різко зросла. Деталі для домашнього виготовлення зброї продавалися в Америці у великих кількостях, що призвело до короткочасного дефіциту.

Дехто стверджує, що зростання попиту стало наслідком зусиль адміністрації президента Байдена щодо запровадження суворіших правил стосовно саморобної зброї. Хоча точно визначити це важко, можливо, також відбулися зміни в національних настроях.

Відчуття нагальної потреби підготуватися до збройного конфлікту (також відоме як «менталітет бункера») безумовно є одним із чинників — серед багатьох причин, загострених пандемією та її тиском на глобальні й суспільні норми.

ТИПИ ТА МОДЕЛІ

На зображенні: деталі 3D-друкованого пістолета Liberator, розробленого компанією Defense Distributed.

3D-друкована зброя частково або повністю виготовляється за допомогою 3D-принтера. Існує три типи 3D-друкованої зброї: повністю 3D-друкована (F3DP), гібридна та повністю зібрана (або конверсії комплектів деталей — обидва типи скорочено називають «PKC»).

Деякі види зброї, як-от Liberator, можна виготовити майже повністю за допомогою 3D-принтера. Ці моделі повністю 3D-друкованої зброї, як випливає з назви, майже цілком пластикові й складаються з надрукованих компонентів. У них можуть використовуватися прості побутові предмети, наприклад цвях як ударник і еластична стрічка для приведення його в дію, але всі деталі, що витримують тиск, є надрукованими. Тому вважається, що вони мають обмежене застосування й передбачувано ламаються після кількох пострілів — якщо взагалі витримують стільки.

Після Liberator широку увагу привернули кілька моделей F3DP, зокрема Songbird, Washbear і ZigZag.

На зображенні: прототип FGC-9, створений його розробником JStark1809.

Натомість у гібридних моделях використовуються деякі 3D-друковані деталі — зазвичай рамки та нижні ствольні коробки — разом із професійно виготовленими або імпровізованими деталями, не надрукованими на 3D-принтері. До популярних належать гвинтівки у стилі AR-15 і AK-47, Glock, моделі, натхненні пістолетом-кулеметом .380 Luty, FGC-9 і Scz0rpion.

Повністю зібрані комплекти — це набори, у яких використовуються готові або майже готові компоненти, а користувачеві потрібно окремо надрукувати або отримати відсутні деталі.

Деякі продавці зброї у США спеціалізуються на продажу комплектів, які взагалі не потребують 3D-друку, натомість постачаючи так звані «затвори на 80% готовності» або «незавершені затвори». Їх потрібно завершити вдома за допомогою додаткових інструментів, які часто входять до комплекту.

Що таке «Ghost Gun»?

На зображенні: так звана «зброя-привид»? Можливо. Це залежить від того, чи має вона серійний номер і чи можна її відстежити.

Ghost guns — це зброя, яка не має серійного номера, а отже, є немаркованою та невідстежуваною.

Відповідно до Бюро алкоголю, тютюну, вогнепальної зброї та вибухових речовин (ATF), претенденти на придбання зброї у більшості штатів США повинні пройти перевірку та запросити серійний номер зброї, перш ніж купити її в магазині. Хоча винятки, як-от покупки на публічних виставках зброї, дають змогу обійти перевірку ATF, продавці шукали інші способи запобігти цьому. До 2022 року компанії могли використовувати законодавчу прогалину, продаючи комплекти із затворами на 80% готовності — зброя регулювалася лише в тому разі, якщо містила завершений затвор. Унаслідок цього такі PKC можна було продавати й купувати без дії федерального законодавства.

За кількома винятками (див. розділ «Закон», щоб дізнатися більше), вся саморобна зброя є ghost guns від моменту її створення. Це означає, що вся 3D-друкована зброя також є ghost guns. Деякі штати США вимагають реєстрації такої зброї, але зрештою саме її невідстежуваність зробила її сенсацією в основних медіа.

Багато одиниць такої зброї не мають серійного номера, і їх неможливо відстежити; поліція не може легко визначити їхнє походження, тому дедалі більше ghost guns потрапляє до рук правопорушників і виявляється на місцях злочинів.

Доступність є великою принадою. Засуджені злочинці, яким заборонено купувати зброю звичайними способами, можуть натомість придбати комплект і зібрати зброю вдома, використовуючи звичайні деталі з господарського магазину та 3D-принтер.

Щоб запобігти подальшому зловживанню цією прогалиною та спробувати обмежити загрози громадській безпеці, ATF запропонувало змінити визначення «рамки або затвора зброї», «повної зброї» та «зброї приватного виготовлення». Із квітня 2022 року юридичне значення має включення розділених затворів і комплектів «купуй, збирай, стріляй» до визначення зброї, що змушує виробників, які продають такі компоненти, отримувати ліцензії та додавати серійні номери до кожного з них. До завершення продажу мають проводитися перевірки покупців, як це вже прийнято для іншої зброї комерційного виробництва.

Інші окремі деталі, комплекти або ghost guns, які вже перебувають в обігу, зокрема виготовлені за допомогою 3D-друку, мають бути позначені серійними номерами перед продажем, коли вони потрапляють до рук власників федеральних ліцензій або заставодержателів.

ЯК ВИГОТОВИТИ 3D-ДРУКОВАНУ ЗБРОЮ

ТЕХНОЛОГІЯ

На зображенні: технологія екструзії матеріалу, як-от моделювання методом наплавлення (FDM), пошарово наносить розплавлений пластик.

Деталі та зброю, надруковані на 3D-принтері, можна виготовляти за допомогою стандартного настільного принтера з технологією FDM (Fused Deposition Modeling). Ця технологія працює шляхом екструзії тонких пластикових ліній, які поступово нашаровуються на робочу платформу, доки не буде готова повна 3D-модель.

У споживчому 3D-друці користувачі зазвичай застосовують термопластичні полімери, як-от PLA, його міцнішу версію PLA+, ABS або PETG. PLA зазвичай дешевий і легкодоступний, але порівняно з іншими згаданими матеріалами є відносно крихким.

Технічно досконаліші матеріали, як-от нейлон і полікарбонат, також можна використовувати, але їх складно друкувати за допомогою поширених сьогодні недорогих споживчих 3D-принтерів.

На зображенні: фотополімеризація використовує ультрафіолетове світло для затвердіння світлочутливих смол.

Натомість принтери з фотополімеризацією у ванні використовують ультрафіолетове світло для затвердіння рідкої фотополімерної смоли. Ці принтери стають дедалі популярнішими для домашнього 3D-друку, причому матеріали зазвичай є доволі крихкими, хоча останніми роками ситуація змінюється завдяки ширшому асортименту матеріалів. Однією з переваг фотополімеризації у ванні порівняно з друком FDM є однорідність, яка забезпечує міцність у всіх напрямках друку.

Моделі, які ви друкуєте, можуть мати різні форми. Хоча можливе використання даних CAD та пов’язаних із ними типів файлів із програмного забезпечення для проєктування, зазвичай користувачі завантажують моделі у форматі STL з інтернету або створюють їх самостійно. Потім ці файли обробляються у слайсері (який визначає 2D «шари» для принтера), у результаті чого створюється машиночитний файл, який ви завантажуєте до принтера для друку.

3D-ДРУК ПРОТИ ФРЕЗЕРУВАННЯ НА ВЕРСТАТІ CNC

Історично для виготовлення власної вогнепальної зброї було достатньо базового фрезерного та токарного обладнання. Верстати з комп’ютерно керованими системами переміщення модернізували цей процес, причому CNC (комп’ютерно кероване фрезерування) загалом вважається бажанішим та ефективнішим за 3D-друк для виготовлення міцної саморобної вогнепальної зброї. Якщо 3D-друк працює шляхом нанесення шарів пластику, то фрезерування CNC використовує програмне забезпечення та фрези для обробки значно міцніших матеріалів — зазвичай металів.

Останніми роками компанія Defense Distributed зосередилася на вдосконаленні та продажу верстатів CNC для завершальної обробки незавершених затворних коробок автоматичних гвинтівок. Як зазначено на вебсайті Ghost Gunner, для експлуатації цього верстата CNC не потрібен попередній досвід. Завдяки своєму програмному забезпеченню компанія стверджує, що дає змогу «легально виготовляти несерійну гвинтівку та пістолет у комфорті й приватності власного дому».

У відповідь на нещодавні спроби адміністрації Байдена регулювати незавершені затворні коробки Defense Distributed тепер пропонує «Ghost Gunner 3 Zero Percent kit», який дає змогу обробляти затворну коробку AR-15 із необробленого алюмінієвого блока. Якщо спроби регулювання 80% нижніх частин будуть успішними, Defense Distributed стверджує, що 3D-друк і такі верстати CNC стануть єдиним законним методом у США для домашнього виготовлення несерйної нижньої частини затворної коробки (за винятком Нью-Джерсі, де діють суворіші закони штату).

КОЛЕКЦІЇ ФАЙЛІВ

Уривок із «Умов використання MakerBot», розділ 3.3, пункт ‚a,‘ «Умови прийнятного використання».

Окрім загальних репозиторіїв 3D-моделей, існують популярні вебсайти, які переважно розміщують проєкти деталей зброї. Мабуть, найвідомішим, імовірно через Вілсона та гучні судові провадження проти нього, є DefCad.

Користувачі, які сплачують річний членський внесок, отримують доступ до широкого спектра CAD-файлів для завантаження та подальшого друку або фрезерування. Файли зброї також доступні в окремих репозиторіях, пов’язаних із 3D-друком, причому географія та політика визначають, скільки матеріалів дозволено й доступно на кожному з них.

Однак значно більше проєктів поширюється на закритих форумах і в приватних чатах, іноді за підтримки технології блокчейну, яка може децентралізувати розповсюдження креслень, роблячи його майже неможливим для регулювання.

Група прихильників зброї з відкритим вихідним кодом Deterrence Dispensed відома тим, що ділиться своїми файлами через вебсайт Spee.ch, який працює на основі блокчейну LBRY.

Деякі хостингові служби цензурують проєкти, що змушує спільноти обміну файлами зброї переміщуватися в нові, менш контрольовані куточки інтернету й продовжувати ділитися своєю роботою без регуляторного нагляду.

Особливо показовим є випадок із зашифрованою платформою Keybase невдовзі після її придбання гігантом у сфері відеодзвінків Zoom. До придбання сервіс був відомий своїм шифруванням і повагою до приватності, але в грудні 2020 року він видалив із платформи спільноти ентузіастів домашнього виготовлення зброї, оскільки його політики почали узгоджуватися з політиками нової материнської компанії.

ПОСЛУГИ 3D-ДРУКУ

Ті, хто не має доступу до 3D-принтера, можуть звернутися до служби 3D-друку. Такі компанії зазвичай дають змогу завантажити 3D-файл для друку на свою платформу, сформувати пропозицію з урахуванням використаних матеріалів і технологій друку, а потім надрукувати об’єкт замість вас.

Оскільки виготовлення надрукованої деталі є юридично неоднозначним питанням, постачальники послуг 3D-друку по-різному вирішують, чи приймати замовлення на друк деталей зброї.

Відомі служби 3D-друку Materialise та Sculpteo чітко заявили, що залишають за собою право відмовляти в замовленнях, зокрема на друк деталей зброї, оскільки це суперечить їхнім цінностям.

Представник Craftcloud, маркетплейсу 3D-друку All3DP, надав таку заяву щодо політики цього сервісу:
«Оскільки ми часто не знаємо призначення проєктів, замовлених через наш сервіс, ми не завжди можемо точно оцінити передбачуване використання. Однак кожного клієнта нашого сервісу, який підписує умови використання нашої платформи, ми зобов’язуємо не замовляти друк для неналежного використання або заподіяння будь-якої шкоди чи збитків».

ХТО ВИКОРИСТОВУЄ НАДРУКОВАНУ НА 3D-ПРИНТЕРІ ЗБРОЮ?

ХОБІСТИ, АНАРХІСТИ, ПРИХИЛЬНИКИ СВОБОДИ СЛОВА ТА ДРУГОЇ ПОПРАВКИ

Приблизно 700 людей зібралися перед будівлею Капітолію в Міннесоті, щоб засудити будь-які спроби обмеження зброї, 31 березня 2018 року. (Джерело: Fibonacci Blue з Міннесоти, США, CC BY 2.0, через Wikimedia Commons)

Проєктування та виготовлення зброї за допомогою технології 3D-друку, імовірно, є точкою перетину двох культур.

З одного боку, є ентузіасти: технофіли та прихильники інженерії, які люблять експериментувати з новими технологіями й самостійно набувати навичок, проєктуючи та створюючи об’єкти, якими вони користуються. Тут надрукована зброя може розглядатися як об’єкт дизайну та самовираження.

Нині існують змагання з надрукованої зброї, які ще більше розвивають цей аспект хобі. Національний конкурс виробників зброї, заснований у 2021 році та проведений у Флориді, привернув широку увагу після того, як став важливою частиною документального фільму Vice на цю тему.

Група Are We Cool Yet стверджує, що їхня зброя є витворами мистецтва й захищена не лише другою поправкою (як «зброя»), а й першою поправкою. Вілсон успішно використав цей аргумент для захисту себе та публікації проєктів компанії DefCad, завершивши трирічний судовий процес у 2018 році.

З іншого боку, деякі групи сприймають надруковану на 3D-принтері зброю менше як мистецьке вираження, а більше як основне право та інструмент активізму.

Вілсон називає себе криптоанархістом і палким прихильником другої поправки. Багато активних членів спільноти надрукованої на 3D-принтері зброї поєднують захоплення домашнім виготовленням із палкими політичними поглядами. Спільноти Deterrence Dispensed і Defense Distributed просувають себе за допомогою гасел, що відповідають другій поправці, таких як «Прийдіть і заберіть це», «Живи вільним або помри» та «Вільні люди не питають», і відкрито заявляють про намір протистояти контролю над зброєю та озброюватися з огляду на повстання проти федерального уряду.

ЗЛОЧИНЦІ ТА ЕКСТРЕМІСТИ

Злочинці та насильницькі екстремісти також здобули популярність завдяки пошуку технології 3D-друку й проєктів для отримання зброї, яку неможливо виявити. У витоку звіту Об’єднаної контртерористичної оцінювальної групи згадуються два випадки у 2020 та 2021 роках, коли файли зброї та виготовлені приватними особами деталі кулеметів потрапили до рук расово мотивованих екстремістів. Wired звертає увагу на онлайн-придбання незаконних деталей зброї так званою групою Boogaloo, яку Institute for Strategic Dialogue описує як «антиурядове, екстремістське ополчення, що виступає проти права».

Серед інших відомих випадків появи надрукованої на 3D-принтері зброї у злочинній діяльності — виявлення майстерні з виготовлення такої зброї та матеріалів білого супремасизму на Тенерифе, Іспанія, у 2021 році, а також стрілянина в синагозі в Галле, Німеччина, у 2019 році.

ЗАКОНОДАВСТВО

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ

Відповідно до Закону про контроль над зброєю 1968 року, незаконно продавати саморобну зброю без ліцензії, але не незаконно виготовляти та володіти саморобною зброєю.

Спроби змінити це положення, зокрема перекласифікувати «80% » або «незавершені» затворні коробки так, щоб вони підпадали під визначення зброї, як зазначено вище в цій статті, були припинені.

Інші зміни передбачають регулювання стабілізаційних прикладів — деталей, які можуть перетворити зброю, яку неможливо відстежити, на короткі гвинтівки, які неможливо відстежити.

Інші федеральні правила, що регулюють саморобну зброю, включають Закон про зброю, яку неможливо виявити, що вимагає наявності щонайменше 105 g металу в кожній саморобній зброї. Це гарантує, що металодетектор зможе її виявити.

Хоча це поточна ситуація на федеральному рівні, закони відрізняються залежно від штату.

З 2018 року в Нью-Джерсі суворо заборонено купувати деталі для домашнього виготовлення несерйної зброї. Для 3D-друку зброї потрібна виробнича ліцензія.

У Каліфорнії навіть саморобна зброя повинна мати серійний номер. З 1 січня 2024 року кожен власник зброї або новий житель штату зі зброєю, яка не має дійсного серійного номера штату чи федерального серійного номера або ідентифікаційного маркування, повинен подати заявку на його отримання до Міністерства юстиції протягом 60 днів після прибуття до штату. Виробники зобов’язані подати заявку на номер до виготовлення зброї. Тут також діють інші суворі правила безпеки, зокрема щодо експлуатаційної безпеки та засобів нанесення ідентифікаційних маркувань на гільзи.

Інші штати мають подібні закони або планують запровадити власні обмеження на основі нових національних законодавчих змін.

ЄВРОПА

У Європі ситуація зовсім інша.

Виготовлення та володіння саморобною зброєю, зокрема надрукованою на 3D-принтері, заборонені в країнах ЄС. Окрім такого законодавства, держави застосовують і забезпечують дотримання власних, конкретніших правил. У деяких частинах Європи навіть зберігання файлів зброї, придатних для 3D-друку, вважається злочином.

Наприклад, у Великій Британії у 2013 році було оновлено настанови Міністерства внутрішніх справ щодо закону про ліцензування зброї, щоб конкретно криміналізувати виготовлення, придбання та продаж надрукованої на 3D-принтері зброї й деталей зброї. Перший відомий вирок у Великій Британії за виготовлення стрілецької зброї, надрукованої на 3D-принтері, було винесено у 2018 році.

Попри те, що файли вільно доступні в інтернеті, забезпечити дотримання деяких із цих законів складно. Дехто проводить паралелі між безнадійністю контролю проєктів зброї та спробами зупинити піратство фільмів, відеоігор та інших цифрових матеріалів.

ІНШЕ ВАЖЛИВЕ ЗАКОНОДАВСТВО

В інших частинах світу деякі країни приділяють особливу увагу проблемі надрукованої на 3D-принтері зброї.

Для боротьби зі зростанням кількості надрукованої на 3D-принтері зброї штат Новий Південний Уельс, Австралія, ухвалив закон, який прирівнює володіння файлами 3D-зброї до володіння фактично надрукованою на 3D-принтері зброєю. У 2015 році країна змінила закон про зброю, додавши положення, яке говорить: «Особа не повинна володіти цифровим планом для виготовлення зброї на 3D-принтері або електронному фрезерному верстаті… [nebo budou čelit] максимального покарання: позбавлення волі строком на 14 років.»

Деякі частини Китаю також вжили надзвичайних заходів для моніторингу та запобігання появі надрукованої на 3D-принтері зброї та іншої зброї. Поліція в Чунціні вимагає, щоб усі компанії, які мають 3D-принтери, реєструвалися як «спеціальна промисловість», і вимагає подробиць про використовуване обладнання, заходи безпеки та навіть інформацію про всіх працівників.

У Сінгапурі Закон про зброю 1973 року визначає, що «будь-яка зброя, пневматична гвинтівка, пневматичний пістолет, автоматичний пістолет та будь-яка інша зброя або пістолет, з яких може бути випущено будь-який постріл, кулю чи інший снаряд», класифікуються як зброя. Оскільки надрукована на 3D-принтері зброя нічим не відрізняється, володіння нею карається позбавленням волі; спроба застосувати зброю карається смертною карою.

БЕЗПЕКА

ЧИ МОЖЕ НАДРУКОВАНА НА 3D-ПРИНТЕРІ ЗБРОЯ ВИБУХНУТИ?

Фотографія нерозібраних компонентів вогнепальної зброї FGC-9, включених до оригінальних файлів FGC-9 (Джерело: JStark1809 / Deterrence Dispensed, CC BY 4.0, через Wikimedia Commons)

Від появи перших моделей за надрукованою на 3D-принтері зброєю закріпилася репутація такої, що заклинює або навіть вибухає в руках користувача. В інтернеті поширена думка, що надрукована на 3D-принтері зброя небезпечніша для користувача, ніж інша. Документальний фільм Vice 2021 року про Ghost Guns показує кілька саморобних зразків зброї, що вийшли з ладу, на першому змаганні з надрукованої на 3D-принтері зброї, але варто зазначити, що добре виготовлені зразки такої зброї працювали бездоганно.

Стрільця в синагозі Галле, який записував злочин на камеру, було чути, як він коментував, що «безперечно довів, наскільки абсурдною є імпровізована зброя» після неодноразових заклинювань.

Оскільки надрукована на 3D-принтері зброя виготовляється в домашніх умовах, її якість залежить від навичок майстра.

У міру того як технологія 3D-друку стає доступнішою, а спільний пул знань про 3D-друк зростає, стає очевидно, що така імпровізована зброя стає дедалі ефективнішою.

Деякі користувачі спільнот ентузіастів зброї та 3D-друку здобули популярність завдяки своїм надійним конструкціям.

Derwood, ентузіаст зброї та 3D-друку з Fosscad, відомий тим, що створює та поширює добре функціональні моделі, зокрема напівавтоматичний пістолет Shuty MP-1. Напівавтоматичний пістолет FGC-9, розроблений JStark1809 із Deterrence Dispenced, є міцним, а після випуску версії MkII у 2021 році став надійнішим і простішим у виготовленні.

ПОШИРЕННЯ ТА ГРОМАДСЬКА БЕЗПЕКА

Окрім того, що вони стали складнішими та надійнішими, ніж будь-коли раніше, зброя, надрукована на 3D-принтері, тепер також дешевша й простіша у виготовленні. Співзасновник Deterrence Dispensed, Ivan the Troll, сказав Slate, що для складання FGC-9 не потрібні жодні технічні навички, і що це найпростіша, найдешевша, найцікавіша та найнадійніша напівавтоматична саморобна зброя, про яку він знає. Він також сказав, що людина з досвідом могла б виготовити FGC-9 за тиждень або менше, тоді як мотивований початківець упорався б із цим за два тижні. Усього за 200 USD сьогодні можна придбати 3D-принтер, здатний виконувати такі друки, а також котушки матеріалу.

Прогрес і більша доступність технології викликали занепокоєння щодо можливого зловживання зброєю, надрукованою на 3D-принтері. Популярний контраргумент прихильників 3D-друкованої зброї полягає в тому, що злочинцям було б набагато простіше незаконно придбати зброю на вулиці або на чорному ринку. Водночас, схоже, злочинці використовують зниження цін, нижчий поріг входу в технологію та вдосконалені й вільно доступні конструкції. Деякі статистичні дані свідчать, що в Америці зростає кількість злочинів, пов’язаних із ghost guns, а інформаційний матеріал, підготовлений Policing Institute, фіксує зростання в окремих регіонах. Однак слід зазначити, що не зовсім зрозуміло, скільки з цих ghost guns насправді надруковано на 3D-принтері.

Цей самий інститут також визнає суперечності в тому, як поліцейські органи збирають та оцінюють свої дані про ghost guns, що ускладнює отримання точного загальнонаціонального уявлення про фактичне вилучення ghost guns під час розслідування злочинів.

Загрози громадській безпеці, пов’язані зі зброєю, надрукованою на 3D-принтері, є чутливою темою в країнах із суворішим або відсутнім цивільним володінням зброєю. Розвиток технології 3D-друку надає новий і доступний інструмент, який може бути використаний людьми зі злими намірами для обходу законів про зброю та виготовлення незаконної зброї, яку інакше було б важко придбати.

Спроби не допустити потрапляння 3D-друкованої зброї не в ті руки додатково ускладнюються суперечливим характером запровадження законів, які можуть розглядатися як посягання на свободу слова, а також майже неможливістю регулювати поширення інформації в інтернеті.

ЩО ДАЛІ?

Як побічний продукт виробничої технології, яка виявилася корисною в багатьох сферах, 3D-друковану зброю ніколи не буде легко регулювати.

Хоча, можливо, гальмувати прогрес неможливо або небажано, надзвичайно важливо сприймати технологічні досягнення в ширшому контексті наявних культур, на які вони впливають і частиною яких стають. Тому нам слід розглядати тему 3D-друкованої зброї на перетині інтернет-культури DIY та культури зброї, а також соціальних, правових і політичних ускладнень, що виникають через простий доступ до потенційно небезпечної інформації в інтернеті та її поширення.

Сенсаційні історії про 3D-друковану зброю, використану у злочинній діяльності та конфліктах, не припинятимуться. Ентузіасти й надалі вдосконалюватимуть і демонструватимуть свої конструкції. Законодавці в деяких частинах світу, безумовно в США, і надалі намагатимуться узгодити технологічні та культурні аспекти 3D-друкованої саморобної зброї з чинним законодавством. Незалежно від того, досягнуть вони цього чи ні, люди й надалі друкуватимуть зброю за допомогою 3D-друку.